Проблеми імплементації в Україні Резолюції ООН 1325 «Жінки. Мир. Безпека»

12-15 червня відбулася всеукраїнська Школа-тренінг «Резолюція ООН 1325 «Жінки. Мир. Безпека»: проблеми імплементації в Україні». Вдалим виявився підбір учасників та учасниць – серед присутніх були громадські активістки, активна молодь, викладачі та науковці, юристи та працівники правоохоронних органів, ВПО та учасниця з непідконтрольної території.

Протягом всіх чотирьох днів панувала доброзичлива та сприятлива до навчання атмосфера. Всі ми час від часу мислимо та діємо під впливом певних стереотипів, іноді навіть дозволяємо собі дискримінаційні висловлювання, проте саме це зумовило цікавість учасників до питань Резолюції 1325, викликало дискусії та обговорення, які допомогли краще зануритися в гендерну тематику, обговорити саме «болючі» моменти, спонукали учасників проговорювати власні «побоювання» та ставити питання по тематиці школи.

Вправа «Займи позицію», а також активність та відкритість учасників, дозволила на практиці побачити, що існують різні думки стосовно гендерної рівності, миробудівництва та Резолюції 1325. Важливим завданням було показати учасникам та учасницям Програми, як в майбутній громадській діяльності реагувати на критику, негатив у напрямку гендерного руху, як доносити інформацію грамотно та вміти відповідати на питання цільової аудиторії, руйнувати гендерні стереотипи, існуючі у суспільстві.

Обговорення стереотипних тверджень, що тренера використовували у вправі: «Де ми, і де та війна», «Питання миробудівництва стосуються лише 2 областей», «Резолюція 1325 – документ іноземний, не стосується нас», «Від нас, простих жінок, нічого не залежить», «Війна – це висока політика» допомогли учасникам та учасницям сформувати спільне бачення та дійти до важливих висновків, переглянути та змінити свою думку.

На другий день тренінгу від аудиторії звучали вже скореговані та виважені вислови: «Війна на Сході країни та питання миротворчості стосується кожного; ВПО – стали лакмусовим папірцем, який проявив проблеми нашої громади; всі приписи резолюції 1325 є актуальними для нас сьогодні, участь жінок у всіх процесах важлива як ніколи, якщо ми хочемо миру; проста школярка Грета Тунберг не боялася говорити про те, що їй болить, і її почули. Якщо ти замовчуєш проблему, то стаєш байдужим до того, що відбувається; твоя думка може бути неправильною, але вона викличе обговорення і сприятиме вирішенню гендерних питань; громадські активісти мають говорити про те, чого вони досягли. Тоді люди будуть вірити в те, що є можливість щось змінити; треба займатися гендерним просвітництвом та доносити інформацію від компетентних людей. Якщо у людей будуть знання з цього питання, вони матимуть власну позицію і зможуть її відстоювати, перестануть бути байдужими; треба згуртовуватися разом наполягати на необхідності змін; одні слова нічого не змінять – треба писати рекомендації, доносити свої погляди до влади, вимагати від них виконання всіх необхідних процедур; заходи, проведені в мирний час і в мирних регіонах, можуть попередити майбутні конфлікти; треба виховувати лідерів і вчити гендеру змалечку. Не реагувати на подію, а діяти на упередження; коли ми говоримо, що війна – це висока політика, ми просто виправдовуємо своє відсторонення від цих процесів; важливо не дивитися на світ через призму «все це нас не стосується, все одно нічого не вийде»; гендерні питання не повинні стосуватися лише однієї сфери життя, ними не повинен займатися лише Департамент соціального захисту населення. Необхідний комплексний підхід, гендерний мейнстрімінг; всі документи, що стосуються гендерних питань – лише підсилюють ідею і комплексність».

Вважаємо спільну роботу тренерів та учасників – великим досягненням. Всі присутні активно ділилися власними думками, вкрай важливим для обговорення був досвід внутрішньо переміщених жінок. Розглядаючи питання донесення необхідних меседжей до влади, учасники та учасниці впевнилися у думці, що роботу в громадах необхідно починати з гендерного моніторингу та вивчення потреб жінок та чоловіків, а далі подавати запити та рекомендації до органів місцевої влади. Держава ж зі свого боку має розробити чіткі нормативно-правові акти і діючі механізми в рамках реалізації гендерної політики.

***

Мета проєкту «Голос жінки має силу» – побудова діалогу серед внутрішньо переміщених жінок, підвищення професіоналізму лідерок громадських організацій у таких сферах, як онлайн правозахист і блогерство. Ініціатор проєкту – громадська організація «Фундація прав людини».

Реалізується за підтримки Інституту міжнародних культурних зв’язків (InstitutfürAuslandsbeziehungen) та Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.