Як у Чернівцях з гуртожитків виселяють

Автор – Ігор Померанський 

Що ж, не відняти не додати. Як писав великий Шевченко: «У всякого своя доля і свій шлях широкий:…Той тузами обирає свата в його хаті, а той нишком у куточку гострить ніж на брата. А той, тихий та тверезий, богобоязливий, як кішечка, підкрадеться, вижде нещасливий у тебе час та й запустить пазурі в печінки, – і не благай: не вимолять ні діти, ні жінка».

‎Право голоса или почему мы боимся защищать свои права?

Автор – Світлана Чичирко‎

ВПО. Почему же у нас не хватает решимости отстаивать свои права?

Мы молчим.

Мы миримся.

Мы соучаствуем.

Мы молчим, когда пересекаем блокпост, чтоб хоть на мгновение оказаться на пороге «покинутого дома».

Переселенці… Чужі чи свої?

Автор – Наталія Терещенко

З трагічних подій 2014 року, які позбавили мирного життя більше мільйона наших співвітчизників, пройшов час. Гострота трішки зменшилась – для тих, хто продовжує жити своїм життям. Але ж як зараз живуть ті, хто покинув свої домівки, залишивши практично все?

На Дніпропетровщині було докладено немало зусиль для того, щоб в перші, найскрутніші дні просто дати людям якийсь прихисток, не залишити на вулиці. Але наша держава не була готова до такого,  і в цій благородній справі об’єднались зусилля держави, громадян – і дуже велика допомога була надана із боку Федеративної республіки Німеччини. Це і побудова модульних містечок в декількох містах Дніпропетровської області, і матеріальна допомога, і юридичне консультування.

#WomenForPeace

Автори – Запорізька група учасників Другої школи-тренінгу

Ви чули про резолюцію 1325?

Я – ні!

Де я почула про неї?

Для цього мені потрібно було потрапити на школу-тренінг «Жінки, мир, безпека».

Сьогодення Луганська

Автор - Світлана Талан

Після перерви знову повертаюся до свого блогу. Сьогодні розповім про новеньке, почуте від людей, які живуть на тимчасово окупованій території Луганщини. Настрої мешканців дуже різні, як і їхні розповіді.
Перша, почута від жінки поважного віку, яка живе у Луганську неподалік кладовища. Ось що вона повідала: «Живу неподалік кладовища, сумно самій вік доживати, тож частенько йду проводжати в останню путь незнайомих людей. Зараз трохи менше покійників, ніж було в 2014 році, але також багатенько.

TOP