Рухатися вперед

Автор – Олена Іванова

«Іноді щось може йти не так, як хотілося б, але ви не повинні зупинятися» – Майкл Джордан.

Те, що мене підтримує в першу чергу – віра в те, що все вдасться, та приклад таких, як я, сильних жінок, з якими мене познайомив проект «Голос жінки має силу», що не зупинилися і рухаються тільки вперед, щоб відстояти свої права, гарантовані Конституцією та державою, наприклад принцип рівності чоловіка та жінки, батька і матері (ст.ст.24, 51 Конституції України).

 Розповім про мої маленькі досягнення.

Мені вдалося скласти за допомогою кваліфікованих спеціалістів з декількох організацій позовну заяву про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні. Подавати я її буду до Васильківського суду Дніпропетровської області 28 серпня, сподіваюся на швидкий розгляд і вирішення питання.

Я не просто хочу бачити свою дитину та приймати участь в її житті, відповідно до нашого законодавства я зобов’язана це робити і саме цей інструментарій, зокрема Сімейний кодекс України мав би захищати це моя право. Адже обов’язок виховувати дитину – це найважливіший обов’язок матері і батька, це обов’язок не лише перед дитиною (хоча таки в першу чергу перед нею), але й загалом перед суспільством, громадою зокрема. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини. Хотілося, щоб батько моєї доньки, який чинить спротив моєму контакту з донькою, зрозумів і усвідомив це.

Повертаючись до законодавства, стаття 150 Сімейного кодексу говорить, що батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, створювати належні умови для її розвитку, готувати її до самостійного життя. На цю статтю та інші (141, 151, 157, 159…) Сімейного кодексу посилаюся в позові для того, щоб нарешті відстояти своє право бачити та мати можливість виховувати свою старшу доньку.

Я щиро вірю, що якщо сильно хотіти і не зупинятися, то абсолютно реально примусити закони в нашій країні працювати і виконуватися, особливо, коли ти не одна і тебе підтримують та надихають.