Про борги

Автор – Ігор Померанський

У середині 2014 року Валерія Поливяна разом з чоловіком Сергієм та неповнолітнім сином Філіпом переїхала з Донецька спочатку до Черкас, а потім ще далі до Чернівців. Їх погнала в дорогу загальна біда – війна. Згодом син Філіп поступив до військового ліцею: мріяв стати військовим. Але цьому так і не судилось виповниться. Далі по порядку.

 Валерія займалась бізнесом і відносилась до підприємців середньої руки. Той, хто професійно займається господарською діяльністю, завжди перебуває в умовах фінансового дефіциту. Для виробництва потрібні гроші, гроші й ще раз гроші. Так ось Валерія взяла кредит і дійсно не розрахувала своїх сил. А тут ще війна, чи до бізнесу тепер. Кредит не був повернутий вчасно.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області розірвано низку кредитних договорів, укладених між Валерією Поливяною та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та за цими угодами стягнуто на користь кредитора суму 535 288,64 грн.

В кінці сiчня 2017 року до боржниці надійшов лист-повідомлення від ТОВ «Фінансова Компанія «Алькор Інвест»», зі змісту якого втікає, що 27.12.2016 р. товариство якимось чином придбало у ПАТ «Вектор банк» ЧАСТИНУ права вимоги того боргу, який Валерія мала перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». Ця сума ЧАСТИНИ права вимоги (боргу) за повідомленням ТОВ «Фінансова Компанія «Алькор Інвест»» складає 232 991,44 грн. І, на думку покупця ЧАСТИНИ права вимоги (боргу), його право розповсюджується в тому числі на заставне майно, що становить житловий будинок.

Далі, як згодом стало відомо, відбулося наступне – в березні 2017 року новий кредитор – ТОВ «Фінансова Компанія «Алькор Інвест»» здійснив на себе перереєстрацію будинку Поливяної за номером 39 по вулиці Лісовій в селі Деньги Золотоніського району Черкаської області. Той, хто знається на юриспруденції, розуміє хиткість таких дивних дій, сумнівних з юридичної точки зору.

По-перше, що стосується дотримання обов’язкових формальних процедур. Механізм заміни кредитора в зобов’язанні встановлений у відповідному пункті самого іпотечного договору. Банк-кредитор повинен у 5-денний строк повідомити боржника про відступлення прав. Насправді ця процедура в корені порушена: інформаційне повідомлення надійшло від нового, а не первинного кредитора (як це повинно бути згідно угоди) і зроблено це лише через місяць, а не в строк, зазначений в договорі. Крім того, ніяких доказів щодо переходу прав в зобов’язанні не надходило.

Таким чином, боржник мав безумовні права скористуватися наданим законодавцем правом, зафіксованим в ч.2. ст.517 Цивільного кодексу України, яке викладене наступним чином: «Боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні». Зазначена диспозиція правової норми підкреслює наступне – якщо не дотримана процедура відступлення прав, то така угода не вважається легітимною і боржник звільняється від виконання будь-яких зобов’язань.

По-друге, найголовнішим, що не було дотримано первісним і новим кредитором полягає в тому, що якщо існує будь-яке боргове зобов’язання, то придбавати право вимоги, що міститься в ньому, дозволено лише в тому об’ємі (обсязі) і на тих самих умовах, які існують на момент, коли відбувається заміна сторони в зобов’язанні. Параметри об’єму і правових наслідків зобов’язання Валерії не тільки встановлені угодою, а й підтверджені судом: вона та її чоловік повинні сплатити боржнику борг в сумі 537 240,64 грн. Якщоз’явитьсябажаючий придбати вимогу, то з первинним кредитом вони можуть обговорювати предмет придбавання зобов’язання лише в сумі 537 240,64 грн, а не частини вимоги (боргу).

Таке твердження легко перевіряється, якщо співставити його з диспозицією, викладеною в ч.1 ст. 514, ЦК України, яка гласить наступне: «До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом». В спірних правовідносинах, що досліджуються в суді, ТОВ «Фінансова Компанія «Алькор Інвест»» придбало у ПАТ «Вектор Банк» ЧАСТИНУ права вимоги, яка складає біля 40 відсотків від загального боргу.

То-третє, що нерозривно пов’язано з другим. Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у своєму рішенні від 15.01.2010 р. визначився з сумою боргу (537 240,64 грн), особами, які мають понести відповідальність (подружжя Поливяних) і конкретним кредитором, на користь якого необхідно виконати зобов’язання. Акт юрисдикційного органу в своїй мотивувальній і резолютивній частинах є обов’язковим для всіх осіб. Коли договором цесії змінюється алгоритм вирахування боргу, сторони зобов’язання, неминуче слід корегувати судовий акт, а це з позицій законодавства є недопустимим.

По-четверте, у якості способу забезпечення кредитного зобов’язання банком використаноіпотечногодоговору від 14.06.2006 р. Очевидно, що новим кредитором не може бути придбано лише ЧАСТИНУ права вимоги і одночасно заставу, об’єктом якої є неподільне майно – будинок за номером 39 по вулиці Лісовій в селі Деньги Золотоніського району Черкаської області. Таким чином, новий і первинний кредитори, виводять частину боргу з під правового регулювання, яке було під час дії кредитного зобов’язання, що є недопустимим.

Все це було ретельно описано в позові, але суд до сугубо правових доводів не дослухався. Колектори знайшли інший більш простий підхід. Тепер на Валерію очікує апеляція. Потім, мабуть, касація. І знову продовжується бій. Судова система в Україні в більшому ступеню і існує для того, щоб порушувати права й одночасно посилатись, що все це зроблено по закону.